У Житомирі 30 серпня пройшов 8-й всеукраїнський забіг пам’яті «Шаную воїнів, біжу за героїв України». Це масштабне дійство зібрало близько 1500 учасників, які вшанували пам’ять загиблих українських захисників.
Учасники забігу поділилися особистими історіями, які змусили всіх замислитися про втрати, за які платять українські родини. «Біжу за свого сина Лепетюка Василя Сергійовича. Моїй дитині було 22 роки. Він загинув 7 листопада 2023 року на Донецькому напрямку у Богданівці. Після строкової служби він підписав контракт 13 лютого і швидко пішов на фронт», — розповідала Любов Пачевська, мати загиблого Героя. Вона пробігла разом із молодшим сином Іваном, маючи на собі футболки та тримаючи прапор з портретом героя.
«Біжимо за батька нашої близької подруги. Родін Олексій з позивним «Слон» зник безвісти вже декілька років. Родина досі не отримала жодної новини про нього. Сьогодні ми пробігаємо 10 км, згадуючи його», — ділилися Олександр Романов та Захар Чеківський.
«Біжу за Ігоря Тичину, військовослужбовця 95-ї бригади, який загинув 1 січня 2022 року в АТО. Це мій друг, ми разом виросли», — зазначив Антон Маньковський.
Тарас Горбатюк, співробітник ДСНС, біжить разом із колегами на честь загиблих товаришів, які полягли в 2022 році на Херсонщині від ворожої міни: Сергія Курінного, Олексія Сича та Дмитра Краснощокова.
Оксана Нідзельська біжить за свого чоловіка, Любомира Нідзельського з позивним «Любчик», який загинув 10 липня цього року неподалік Велесенького. «Він справді заслуговує, щоб його пам’ятали», — сказала вона, пробігаючи разом з другом-волонтером.
Дар’я Каманіна прибігла в пам’ять про свого чоловіка Сергія, який загинув у Стариці, Харківської області, 5 липня 2024 року. Сергій від самого початку війни боронив Україну, служачи спочатку в 56-й аеромобільній бригаді, а пізніше у 39-й бригаді.
Нікіта Лазебний ділився страшною історією свого вітчима Євгенія Дзядевича, який загинув при виконанні бойового завдання 2 червня два роки тому, в день народження його матері.
Марина Воробей побігла разом зі своїми дітьми — шестирічною Кірою, семирічною Ангеліною та Адріаном — щоб вшанувати пам’ять про двоюрідного брата Андрія Гришкевича, який загинув 10 червня 2024 року.
Вероніка Талько, молодший лейтенант 46-ї аеромобільної бригади, пробігла в пам’ять про свого побратима Олега Щербу, який загинув у Кураховому після отримання офіцерського звання.
Багато з учасників розповідали про своїх близьких, які віддали свої життя за Україну, показуючи, що пам’ять про них живе в їхніх серцях. Забіг став символом єднання, підтримки та шани до героїв, які борються за наш спокій.
